АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЧУМАК КСЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 342.5

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Спеціальність 12.00.07 — адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник ―
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник Музичук Олександр Миколайович

Харків — 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 11
1.1. Поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства 11
1.2. Соціально-правова характеристика відповідальності за порушення пенсійного законодавства 29
1.3 Суб’єкт та суб’єктивна сторона порушення пенсійного законодавства 46
1.4. Об’єктивні ознаки порушення пенсійного законодавства 70
Висновки до розділу 1 90
РОЗДІЛ 2 ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ ПЕНСІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 95
2.1. Класифікація суб’єктів, що застосовують заходи адміністративно-правового впливу за порушення пенсійного законодавства 95
2.2. Особливості взаємодії органів, що застосовують заходи адміністративного впливу за порушення пенсійного законодавства 122
2.3. Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства. 145
2.4 Удосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства 161
Висновки до розділу 2 173
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183

ВСТУП

Актуальність теми. Стаття 46 Основного Закону нашої держави чітко закріплює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Наведена вище стаття Конституції отримала подальший розвиток у ряді законів та підзаконних правових актів. Однак, для того, щоб норми правових актів не залишилися простими деклараціями, держава повинна розробити та впровадити механізм, який би гарантував та забезпечував їх реалізацію, тобто реальне втілення у життя. І одне із пріоритетних місць у такому механізмі має займати юридична відповідальність. Хоча переважна більшість суспільних відносин і процесів відбувається у межах правових вимог, від проявів протиправної, антисоціальної поведінки не застраховане на сьогодні жодне суспільство. Юридична ж відповідальність як елемент зазначеного механізму покликана усувати такі прояви деструктивної поведінки, а також її наслідки, карати винних, відновлювати порушений стан суспільних відносин і забезпечувати їх подальше нормальне протікання.
Практика свідчить, що законодавство про соціальне забезпечення взагалі та пенсійне зокрема досить часто порушується, тобто фактично відбувається недотримання основоположних конституційних прав людини і громадянина. Відтак, питання теоретичної розробки проблематики юридичної відповідальності, в тому числі адміністративної, за порушення пенсійного законодавства стає все більш актуальним.
Юридична відповідальність — це одна із центральних категорій правознавства, що, як предмет наукових пошуків, вже досить давно перебуває у полі зору дослідників із різних галузей права. Так, наприклад, у теорії держави та права загальні питання юридичної відповідальності вивчали О.Ф. Скакун, М.І. Матузов, М.Н. Марченко, В.В. Копєйчиков, В.В. Лазарєв та ін.; у кримінальному праві — М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Ю.В. Александров, Н.Ф. Кузнєцова, І.М. Тяжкова, Г.М. Міньковський, О.Г. Фролова та ін.; в адміністративному — В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, О.М. Клюєв, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, А.М. Куліш, О.М. Музичук, О.Ю. Салманова, В.Ю. Стеценко, О.П. Угровецький та інші; у сфері трудового права та права соціального забезпечення — Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанищева, В.І. Прокопенко, П.Д. Пилипенко та ін.; у цивільному праві — О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, Є.О. Харитонов, О.В. Старцев та ін. Проте, незважаючи на досить активний інтерес правників до різних аспектів юридичної відповідальності, ряд моментів потребує суттєвого уточнення та доопрацювання, що і не дивно, оскільки система суспільних відносин являє собою багатогранне та надзвичайно розгалужене явище, тож відповідальність за порушення тих чи інших правових норм, які регулюють певний вид суспільних відносин, має як загальні, спільні для усіх видів відповідальності риси, так і особливі ознаки, обумовлені специфікою конкретних суспільних відносин. Серед таких питань юридичної відповідальності, що потребують наукового опрацювання, знаходиться й адміністративна відповідальність за порушення вимог пенсійного законодавства, адже більшість дослідників, як правило, розглядає дану проблему фрагментарно у межах більш широкої проблематики — державного управління у сфері соціального захисту населення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до пп. 1 Додатку 9 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, п. 17.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики його реалізації, вивчення наукових розробок визначити сутність та особливості адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, а також шляхи її розвитку та вдосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:
– охарактеризувати поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;
– визначити соціально-правову природу відповідальності за порушення пенсійного законодавства;
– визначити суб’єкт та суб’єктивну сторону порушення пенсійного законодавства;
– з’ясувати об’єктивні ознаки порушення пенсійного законодавства;
– здійснити класифікацію суб’єктів, які застосовують заходи адміністративно-правового впливу за порушення пенсійного законодавства;
– визначити особливості взаємодії органів, які застосовують заходи адміністративного впливу за правопорушення пенсійного законодавства;
– уточнити порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства;
– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань притягнення до адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства.
Предмет дослідження становить адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів, засобів та прийомів наукового пізнання. Як основний метод наукового аналізу використовується системний підхід, що дозволяє дослідити проблематику адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства у єдності її соціально-правового змісту та юридичної форми. Логіко-семантичний, структурно-семантичний, порівняльно-правовий методи застосовувалися для поглиблення та вдосконалення понятійного апарату (розділи 1, 2). Метод сходження від загального до окремого був застосований під час дослідження поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства та аналізу її соціально-правової природи (1.1, 1.2). Системно-структурний та системно-функціональний метод, а також метод класифікації були використані під час аналізу ознак юридичної відповідальності взагалі та адміністративної зокрема, функцій останньої, класифікації об’єкта порушення пенсійного законодавства, характеристики системи суб’єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу за порушення пенсійного законодавства (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 2.2). З використанням догматичного методу та методу документального аналізу було проведено аналіз чинного законодавства, яким регламентується адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства, та вироблені пропозиції щодо його удосконалення (1.3, 2.1, 2.3, 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, екологічного права, трудового права та права соціального забезпечення. Нормативною базою наукового дослідження стали Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів Пенсійного фонду України, огляд судової практики з питань застосування заходів адміністративної відповідальності, методичні матеріали і рекомендації Пенсійного фонду України та Прокуратури України, політико-правова публіцистика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням особливостей адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:
вперше:
– визначено, що адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства — це забезпечений силою державного примусу обов’язок особи (суб’єкта) понести певні негативні (несприятливі) наслідки, як правило, матеріального характеру, передбачені санкціями відповідних адміністративно-правових норм, що визначають порядок акумуляції та розподілення коштів, призначених на пенсійне забезпечення громадян, які досягли пенсійного віку, визнані інвалідами або мають право на отримання пенсії з інших підстав, визначених законом, а також порядок здійснення у зв’язку із цим контрольно-наглядової діяльності;
– запропоновано класифікацію суспільних відносин, що становлять об’єкт адміністративних правопорушень у сфері пенсійного законодавства з урахуванням поділу об’єкта правопорушення на загальний, родовий, видовий та безпосередній;
– визначено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства являє собою сукупність визначених і врегульованих законами та підзаконними нормативно-правовими актами взаємопов`язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що вчиняються компетентними особами відповідних органів Пенсійного фонду з метою розгляду і вирішення справ про адміністративні проступки у сфері пенсійного законодавства;
удосконалено:
– поняття адміністративно-правового впливу, яке визначене як система правових та неправових (організаційних, ідеологічних, тощо) заходів, які реалізуються органами державної влади на підставі та у межах норм адміністративного права і спрямовуються на учасників суспільних відносин з метою врегулювання їх поведінки та забезпечення її протікання в межах чинного законодавства;
– перелік ознак та властивостей, що відображають соціально-правове призначення адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;
– основні функції адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, до яких віднесені наступні: штрафна, виховна, превентивна, мотиваційна, компенсаційна (правовідновлююча), регулятивна;
дістали подальший розвиток:
– характеристика головних ознак юридичної відповідальності взагалі та специфічних властивостей адміністративної відповідальності зокрема;
– розгляд адміністративної відповідальності у ретроспективному (негативному) та проспективному (позитивному) аспектах в умовах розбудови України як демократичної, правової, соціальної держави, що сповідує високі гуманістичні цінності, таким чином, щоб адміністративна відповідальність несла у собі як карну, так і виховну та мотиваційну функції, які б сприяли виробленню в осіб на рівні свідомості необхідності правомірної поведінки як обов’язкової умови нормального суспільного життя і розвитку;
– визначення значення взаємодії як одного із ключових факторів, що забезпечує єдність та цілісність системи суб’єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу за порушення пенсійного законодавства, з’ясування сутності координації та її співвідношення із взаємодією;
– пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, у зв’язку з чим запропоновано внести ряд змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема: віднести складання протоколів про адміністративні правопорушення не до прав, а до обов’язків органів Пенсійного фонду України; визначити в КУпАП України поняття посадової особи; розробити приблизний перелік підстав застосування статті 22 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства та ін.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері — положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблемних питань притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;
– у правотворчості — в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;
– у правозастосовчій діяльності — використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів, які здійснюють контроль та нагляд за дотриманням пенсійного законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у нормотворчу діяльність прокуратури м. Харкова від 20.09.2012 р.);
– у навчальному процесі — матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна відповідальність», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.09.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: «Проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (Харків, 2010 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2012 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2012 р.), «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012 р.), «Становлення пенсійного законодавства в період незалежності України» (Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, а також у двох інших публікаціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання — визначення особливостей адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства та шляхів удосконалення її правового регулювання. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання.
Визначено основні ознаки юридичної відповідальності: 1) закріплюється у відповідних нормах права у вигляді санкцій; 2) має державно-владний характер, тобто виходить від держави в особі її компетентних органів та посадових осіб, і забезпечується силою державного примусу; 3) виражається у формі обов’язку конкретної особи зазнати для себе певних негативних наслідків та позбавлень особистого, матеріального чи організаційного характеру; 4) настає тільки за вчинення правопорушення, передбаченого відповідною правовою нормою; 5) застосовується уповноваженими органами та посадовими особами у встановленому законодавством процесуально-процедурному порядку.
Доведено, що спеціальними ознаками адміністративної відповідальності є такі: а) застосовується за вчинення адміністративного проступку; б) має державно-владну природу; в) застосовується з метою охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, прав і законних інтересів юридичних осіб, держави та суспільства, підтримки правопорядку та зміцнення режиму законності, виховання громадян з метою підвищення рівня їх правосвідомості, правової і загальної культури, а також захисту інших найбільш важливих суспільних і державних цінностей; г) встановлюється нормами адміністративного права, що містяться як у спеціальному кодифікованому нормативно-правовому акті — Кодексі України про адміністративні правопорушення, так і в інших законах; д) виражається у формі накладання на порушника відповідних адміністративних стягнень, перелік яких визначається законодавством; е) характеризується широким колом суб’єктів, які мають повноваження на застосування до правопорушників адміністративних стягнень (санкцій).
Під адміністративною відповідальністю за порушення пенсійного законодавства запропоновано розуміти забезпечений силою державного примусу обов’язок особи (суб’єкта) понести певні негативні (несприятливі) наслідки, як правило, матеріального характеру, передбачені санкціями відповідних адміністративно-правових норм, що визначають порядок акумуляції та розподілення коштів, призначених на пенсійне забезпечення громадян, які досягли пенсійного віку, визнані інвалідами або мають право на отримання пенсії з інших підстав, визначених законом, а також порядок здійснення у зв’язку із цим контрольно-наглядової діяльності.
Наголошено на зв’язку юридичної відповідальності із соціальною відповідальністю як загального та окремого. У зв’язку із цим, виокремлено такі властивості відповідальності, що відображають її соціально-правове призначення: 1) є одним з інструментів узгодження, впорядкування поведінки особи відповідно до вимог соціальних норм та потреб суспільних відносин, які вони регулюють; 2) характеризує (закріплює) ступінь відповідності поведінки учасників суспільних відносин загальновизнаним соціальним нормам та загальносуспільним інтересам; 3) виступає формою зв’язку між суспільством в цілому та кожним його окремим суб’єктом; 4) спрямовується на підтримку соціальної справедливості у суспільстві, забезпечення його цілісності та єдності, злагодженого і стабільного розвитку.
Зроблено висновок, що юридична відповідальність за порушення пенсійного законодавства має як ретроспективний, так і проспективний аспекти. У зв’язку із цим, пропонується відійти від усталеної на практиці точки зору на відповідальність як покарання, тобто зменшити значення ретроспективного аспекту юридичної відповідальності. У той же час абсолютно необхідно більше уваги приділяти розвитку таких її функцій як виховна та превентивна, оскільки якісна і, обов’язково, систематична робота за цими напрямками сприятиме виробленню у суб’єктів мотивів, установок та переконань, орієнтованих на позитивну, правомірну поведінку, яка у першу чергу характеризується свідомим добровільним виконанням учасниками суспільних відносин покладених на них законодавством обов’язків.
Доведено, що суб’єктами адміністративних правопорушень у сфері пенсійного законодавства можуть бути тільки посадові, тобто фізичні особи, у той час як до юридичних осіб за вчинення проступків у цій галузі застосовуються не адміністративні, а фінансові санкції.
Наголошено, що задля вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства необхідно: по-перше, розробити та закріпити на рівні закону універсальне, тобто єдине для усіх галузей права, поняття «посадової особи»; по-друге, більш детально опрацювати та вирішити питання щодо можливості застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства, в тому числі у сфері пенсійного забезпечення, до юридичних осіб та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.
Визначено, що об’єктом правопорушення виступають суспільні відносини та соціальні цінності, що у своїй сукупності утворюють ту систему, в межах якої існують та взаємодіють між собою суб’єкти, їх групи, в якій реалізуються їх можливості, свободи, інтереси, прагнення, бажання. На підставі такого критерію як ступінь (рівень) узагальнення або конкретизації суспільних відносин та соціальних цінностей, що охороняються адміністративним законодавством, здійснено класифікацію об’єктів адміністративних правопорушень у сфері пенсійного законодавства.
З’ясовано, що порушення пенсійного законодавства мають формальний характер, тому для визнання дій у цій сфері протиправними достатньо факту їх вчинення (або невчинення), настання ж шкідливих наслідків не є обов’язковим. Втім, розмір шкідливих наслідків, умови вчинення адміністративного проступку та інші його факультативні ознаки можуть бути враховані під час розгляду справи про адміністративне порушення пенсійного законодавства уповноваженим на те суб’єктом.
Наголошено на тому, що наявність у суб’єкта державно-владних повноважень є обов’язковою умовою можливості застосування до інших осіб заходів та заходів адміністративно-правового впливу. У свою чергу, адміністративно-правовий вплив являє собою систему правових та неправових (організаційних, ідеологічних, тощо) заходів, які реалізуються органами державної влади на підставі та у межах норм адміністративного права і спрямовуються на учасників суспільних відносин з метою врегулювання їх поведінки та забезпечення її протікання в межах чинного законодавства.
Визначено, що центральне місце у реалізації заходів адміністративно-правового характеру щодо порушників пенсійного законодавства належить Пенсійному фонду України. Саме він в особі його органів і посадових осіб здійснює безпосереднє застосування заходів адміністративно-правового впливу за порушення пенсійного законодавства, зокрема, у вигляді накладання на осіб, які вчинили адміністративний проступок у зазначеній сфері, адміністративних санкцій (стягнень). Окрема роль належить судам, які розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства тільки у порядку оскарження вже прийнятих по ним рішень органами Пенсійного фонду України, перевіряючи там самим їх законність та обґрунтованість.
Зроблено висновок, що основними ознаками взаємодії є наступні: існує тільки в активній формі — взаємовигідній діяльності; супроводжується взаємним (обопільним) впливом суб’єктів, яких має бути щонайменше двоє; виконує ряд важливих функцій (організуючу та стабілізуючу) по відношенню до систем, в межах яких вона реалізується; має синергетичний ефект, тобто результат від співпраці незалежних елементів системи забезпечує збільшення загального ефекту до величини більшої, ніж сума ефектів цих же елементів, діючих незалежно; має спільну мету, яка є важливим організуючим аспектом взаємодії, саме вона є тим первинним, основоположним фактором, заради якого виникає та здійснюється взаємодія; узгоджена за часом, місцем, завданнями, напрямками, формами, засобами, методами, тощо; відбувається, як правило, між рівними, тобто прямо не підпорядкованими один одному суб`єктами; нормативно-правова визначеність взаємодії.
Визначено, що під провадженням у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства слід розуміти сукупність визначених і врегульованих законами та підзаконними нормативно-правовими актами взаємопов’язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які вчиняються компетентними особами відповідних органів Пенсійного фонду з метою розгляду і вирішення справ про адміністративні проступки у сфері пенсійного законодавства.
З метою підвищення якості та ефективності застосування адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства запропоновано такі основні напрямки його вдосконалення: по-перше, має бути вирішена проблема тлумачення поняття посадової особи та його закріплення у Кодексі про адміністративні правопорушення, за основу якого можна взяти закріплене у КК України визначення поняття службової особи. Крім того, доречно скористатися досвідом таких країна як Російська Федерація, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, у кодексах про адміністративні порушення яких, в окремих стаття чи примітках до них, закріплено визначення поняття «посадова особа», яке застосовується для цілей і завдань цих кодексів; по-друге, в КУпАП необхідно зробити вказівку про те, що фізичні особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, не є посадовими особами; по-третє, складання протоколів про адміністративні правопорушення у разі встановлення факту вчинення особою адміністративного проступку у сфері пенсійного законодавства слід закріпити як обов’язок, а не право повноважних органів і посадових осіб Пенсійного фонду України; по-четверте, слід більш детально опрацювати та обумовити у нормативно-правових актах випадки застосування статті 22 КУпАП; по-п’яте, доречно закріпити в якості обов’язку органу (посадової особи), який виносить постанову, здійснювати у ній роз’яснення правопорушнику про його можливість сплатити штраф добровільно у визначений законом термін, а також про наслідки такої несплати; по-шосте, слід підвищити рівень контролюючої та виховної діяльності з боку керівних органів Пенсійного фонду України відносно підпорядкованих їм осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Г. А. Аванесов. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 527 с.
2. Аверьянов А. Н. О природе взаимодействия / А. Н. Аверьянов. – М. : Знание, 1984. – 64 с.
3. Агапов А. Б. Административная ответственность : учебник / А. Б. Агапов. – М. : Статут, 2000. – 251 с.
4. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении: (Социально-правовой аспект) / Е. А. Агеева. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1990. –141 с.
5. Административная ответственность граждан в СССР : учеб. пособие / Бахрах Д. Н. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 c.
6. Административное право России : учебник / отв. ред. Попов Л. Л. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2010. – 752 c.
7. Административное право Украины : учеб. [для студ. высш. учеб. заведений юрид. спец.] / под ред. Ю. П. Битяка. – 2-е изд., перераб. и доп. – Харьков : Право, 2003. –576 с.
8. Административное право Украины : учебник / под общей ред. С. В. Кивалова. – X. : Одиссей, 2004. – 880 с.
9. Административное право : учебник / под ред. Попова Л. Л. – Изд-е 2-е, пер. и доп. – М. : Юристъ, 2005. – 703 c.
10. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. А. Т. Комзюка. – 2-е вид., переробл. і доповн. – Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
11. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Юрид. думка, 2004– . – Т. 1. Загальна частина. – 2004. – 584 с.
12. Адміністративне право України: основні поняття : навч. посіб. / за заг. ред. І. П. Голосніченка. – К. : ГАН, 2005. – 232 с.
13. Адміністративне право України : підруч. [для юрид. вузів і ф-тів] / за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2000. – 520 с.
14. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. Коломоєць Т. О. – К. : Істина, 2008. – 457 с.
15. Аксенов А. А. Организация взаимодействия в органах внутренних дел как функция управления : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Государственное право и управление» / А. А. Аксенов ; Акад. МВД СССР. – М., 1974. – 24 с.
16. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : в 2 т. / Алексеев С. С. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1972– . – Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права. – 1972. – 394 с.
17. Алексеев С. С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
18. Андреев В. С. Право социального обеспечения в СССР : учеб. пособие / В. С. Андреев. – М. : Юрид. лит., 1987. – 352 с.
19. Астемиров З. А. Понятие юридической ответственности / З. А. Астемиров // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 55–63.
20. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
21. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія. досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 1996. – 398 с.
22. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України / О. М. Бандурка. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
23. Бахрах Д. Н. Административное право России : учеб. [для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 2002. – 444 с.
24. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. [для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – 368 с.
25. Бахрах Д. Н. Субъекты советского административного права / Д. Н. Бахрах // Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск : Свердловский юридический институт, 1985. – С. 41 48.
26. Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / С. П. Бибик ; за ред. С. Я. Єрмоленко. –Х. : Фоліо, 2006. – 623 с.
27. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України : посібник / М. Д. Бойко. – К. : Олан, 2004. – 312 с
28. Большая Советская Энциклопедия. Т. 5 / [гл. ред. A. M. Прохоров] – 3-е изд. – М. : Советская Энциклопедия, 1971. – 528 с.
29. Большая юридическая энциклопедия / [автор. кол.: В. В. Аванесян, С. В. Андреева, Е. В. Белякова и др.]. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 688 с.
30. Большой юридический словарь / под. ред. Додонова В. Н., Ермакова В. Д., Крылова М. – М. : Изд-во: Инфра-М, 1997, – 623 с.
31. Бондаренко Г. П. Адміністративна відповідальність в СРСР / Г. П. Бондаренко. – Львів : ЛДУ, 1975. – 176 с.
32. Бородин С. С. Административное право. Общая и Особенная часть : курс лекций / С. С. Бородин, С. С. Громыко. – СПб. : ГУАП, 2007. – 432 с.
33. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 216 с.
34. Варул П. А. Некоторые характеристики правовой ответственности / П. А. Варул, И. Н. Грязин // Ученые записки Тартусск. ун-та. – 1982. – Вып. 609. – С. 90–96.
35. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права : навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, А. В. Папірна. – К. : Знання, 2008. – 333 с.
36. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
37. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. [для юрид. вузов] / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
38. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
39. Габричидзе Б. Н. Административное право Российской Федерации : учебник / Б. Н. Габричидзе, А. Г. Чернявский, С. М. Кузнецов. – М. : Дело и Сервис, 2001. – 624 с.
40. Гаєва Н. П. Взаємодія органів державної влади та об’єднань громадян / Н. П. Гаєва // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2002. – Вип. 17. – С. 137–142.
41. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР / И. А. Галаган. – Воронеж : Изд-во Воронежск. ун-та, 1970. – 358 с.
42. Георгицэ М. Организованная преступность: проблемы теории и практики расследования : монография / Георгицэ Михай. – Кишинэу : Молд. гос. ун-т, 1998. – 271 с.
43. Головченко В. В. Юридична термінологія : довідник / Головченко В. В., Ковальський В. С. – К. : Інтер, 1998. – 224 с.
44. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ) : навч. посіб. / С. Т. Гончарук. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 78 с.
45. Гришина Н. В. Соціально-правовий аспект адміністративної відповідальності: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Гришина Наталія Вікторівна; Харківськ. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2007. – 193 с.
46. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. Т. 2 / Даль В. И. – М. : Рус. яз., 1979. – 779 с.
47. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 2 / В. Даль. – М. : Рус. яз., 1955. – 777 с.
48. Дедюхин В. В. Основные положения организации взаимодействия аппаратов уголовного розыска с оперативно-розыскными аппаратами ИТУ в борьбе с преступностью : лекция / В. В. Дедюхин, Ф. Г. Канцарин. – М. : Акад. МВД СССР, 1977. – 35 с.
49. Денисова А. Правовий вплив: природа та функціональне призначення / А. Денисова // Вісник Львівськ. ун-ту. Серія юридична. – 2012. – Вип. 55. – С. 3–10.
50. Джафарова О. В. Правові основи партнерства міліції і населення: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Джафарова Олена В’ячеславівна. ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 206 с.
51. Додін Є. В. Державне управління: теорія і практика / Є. В. Додін. – К. : Юрінком, 1998. – 321 с.
52. Елистратов А. Н. Основные начала административного права / А. Н. Елистратов. – М. : Изд–во Г.А. Леманна и С.И. Сахарова, 1917. – 422 c.
53. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – СПб. : Изд-во юрид. книга, 1908. – 210 с.
54. Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
55. Ермаков К. К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел : лекция / К. К. Ермаков. – М. : Акад. МВД СССР, 1971. – 24 с.
56. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный / Т. Ф. Ефремова. – М. : Издат. Дрофа, Рус. яз., 2000. – 1233 с.
57. Загальна теорія держави і права / М. В. Цвік (ред.), О. В. Петришин (ред.). – Х. : Право, 2009. – 584 с.
58. Іванченко О. Визначення поняття, сутності та видів соціальної відповідальності: актуальні проблеми / О. Іванченко // Право України. – 2006. – № 1. – С. 60–65.
59. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / А. О. Івченко. – Х. : Фоліо, 2002. – 543 с.
60. Казаченко І. П. Правові, морально-етичні та організаційні основи оперативно-розшукової діяльності : монографія / І. П. Казаченко, В.Л. Регульский. – Львів : Львів. ін-т внутр. справ. при Нац. акад. внутр. справ України, 1999. – 219 с.
61. Кархалев Д. Н. Гражданско-правовые меры защиты и меры ответственности : учеб. пособие / Д. Н. Кархалев. – Уфа : РИО БашГУ, 2004. – 148 с.
62. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С. Ф. Кечекьян. – М. : Госюриздат, 1958. – 89 с.
63. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / Ківалов С. В., Біла Л. P. – Вид. 2-ге, переробл. і доповн. – Одесса : Юрид. літ-ра, 2002. – 312 с.
64. Клочков В. В. Социальная ответственность и уголовный закон / В. В. Клочков // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 3–13.
65. Кодекс адміністративного судочинства України : від 06.07.2005 р., № 2747–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
66. Кодекс об административной ответственности Кыргызской Республики : от 04.08.1998 г., № 114 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.tazar.kg/іndex.php?newsіd=42.
67. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях : от 31.12.2006 г., № 208-З [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.by/maіn.aspx?guіd=3871&p0=hk0300194&p2={NRPA}.
68. Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях : от 30.01.2001 г., № 155-ІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://onlіne.zakon.kz/Document/?doc_іd=1021682&sublіnk=280000.
69. Кодекс РФ об административных правонарушениях (КоАП РФ) : от 30.12.2001 г., № 195-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/popular/koap/13_2.html.
70. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Дод. до № 51. – Ст. 1122.
71. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
72. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
73. Кондаков Н. И. Логический словарь / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1971. – 656 с.
74. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
75. Котельникова Е. А. Административное право : учебник / Е. А. Котельникова, И. А. Семенцова, М. Б. Смоленский. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 352 с.
76. Котюк В. О. Теорія права: курс лекцій : навч. посіб. [для юрид. ф-тів вузів] / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
77. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики / под ред. В. Д. Грабовского, А. Ф. Лубина. – Н. Новгород : Нижегор. ВШ МВД РФ, 1995. – 400 с.
78. Криминалистика : учебник / под ред. Т. А. Седовой и А. А. Эскархопуло. – СПб. : Лань, 2001. – 926 с.
79. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
80. Кузнецов С. А. Большой толковый словарь русского языка / С. А. Кузнецов. – СПб. : Изд-во Норинт, 2000. – 1536 с.
81. Кулишер А. М. Господство права и административное принуждение / А. М. Кулишер // Юридические записки. – 2001. – Вып. І. – № 2 (11). – С. 1–49.
82. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: характеристика категорій в умовах системного реформування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Є. В. Курінний ; НАВСУ. – К., 2004. – 38 с.
83. Курінний Є. В. Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування : навч. посіб. / Є. В. Курінний. – Дніпропетровськ : Юрид. акад. МВС України, 2002. – 92 c.
84. Курс криминалистики: Общая часть / отв.ред. В. Е. Корноухов. – М. : Юристъ, 2000. – 784 с.
85. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / О. Э. Лейст. – М. : Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
86. Лекции по общей теории права / Коркунов Н. М. – 9-е изд. – М. : Н. К. Мартынов, 1909. – 364 с.
87. Липинский Д. А. Проблемы юридической ответственности / Липинский Д. А. ; под ред. Р. Л. Хачатурова. – СПб. : Изд-во «Юрид. центр Пресс», 2003. – 387 с.
88. Малая Советская Энциклопедия. Т. 2 / [под ред. Б.А. Введенского]. – 3-е изд. – М. : Большая Советская Энциклопедия, 1958. – 453 с.
89. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 192 с.
90. Малюткин В. А. Организация взаимодействия подразделений органов внутренних дел в осуществлении профилактики преступлений : [лекция № 13] / В. А. Малюткин ; под ред. Г. А. Аванесова. – М. : РИО МВД СССР, 1976. – 40 с.
91. Марченко М. М. Теория государства и права : учебник / М. М. Марченко. – М. : Юрид. лит., 1996. – 431 с.
92. Марченко М. Н. Теория государства и права : учебник / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби ; Изд-во Проспект, 2004. – 640 с.
93. Матузов Н. И. Социалистическая демократия как единство прав, обязанностей и ответственности / Н. И. Матузов // Советское государство и право. – 1977. – № 11. – С. 135–143.
94. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине : учеб. пособие / А. И. Миколенко. – Харьков : Одиссей, 2004. – 272 с.
95. Мироненко Т. Є. Організаційно-правові аспекти управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Мироненко Тетяна Євгенівна ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2007. – 190 с.
96. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.
97. Назаров Б. Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности / Б. Л. Назаров // Советское государство и право. – 1981. – № 10. – С. 29 38.
98. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 44 53.
99. Нерсесянц В. С. Философия права : учеб. [для вузов] / В. С. Нерсесянц. – М. : Издат. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 652 с.
100. Новейший философский словарь / сост. А. А. Грицанов. – Мн. : Изд. В. М. Скакун, 1998. – 896 с.
101. Нурбеков И. М. Тактико-организационные особенности взаимодействия при расследовании преступлений международного характера: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Нурбеков Искендер Маликович ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 2010. – 301 с.
102. О признаках административного правонарушения / О. М. Якуба // Правоведение. – 1964. – № 3. – С. 54–61.
103. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
104. Общая теория права : учеб. [для юрид. вузов] / [Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др.] ; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – 384 с.
105. Общественные отношения. Вопросы общей истории / под ред. П. А. Рачкова. – М. : Изд-во МГУ, 1981. – 200 с.
106. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М. : Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1960. – 900 с.
107. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М. : Рус. яз., 1984. – 816 с.
108. Олійник І. Л. Організаційно-правові засади взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Олійник Інна Леонідівна ; Донецьк. юрид. ін-т МВС при Донецьк. нац. ун-ті. – Донецьк, 2005. – 228 c.
109. Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник. Т. 1 / за ред. Л. В. Бородича. – Луганськ : РВВ ЛІВС, 1999. – 390 с.
110. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку / О. І. Остапенко. – Львів : Львівський ін-т вн. справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
111. Павлов Д. М. Адміністративне право: Загальна частина : конспект лекцій / Д. М. Павлов. – К. : МАУП, 2007. – 136 с.
112. Паньонко І. М. Основи управління в органах внутрішніх справ : навч. посіб. / І. М. Паньонко. – Львів : Львів. юрид. ін-т МВС України, 1998. – 132 с.
113. Перехрест Р. Ю. Поняття пенсії у праві соціального забезпечення / Р. Ю. Перехрест // Наукові записки НаУКМА. – Т. 38. Юридичні науки. – 2005. – С. 61–66.
114. Петров А. В. Теория государства и права : учеб. пособие / А. В. Петров. – Челябинск : Юрид. Лит., 2002. – 118 c.
115. Петров Г. И. Советские административно-правовые отношения / Г. И. Петров. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 160 с.
116. Плахотный А. Ф. Свобода и ответственность: (Социологический аспект проблемы) / А. Ф. Плахотный. – Харьков : Изд-во Харьков. ун-та, 1972. – 159 с.
117. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / В. М. Плішкін ; за ред. Ю. Ф. Кравченка. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 1999. – 702 с.
118. Погребной И. М. Теория права : учеб. пособие / И. М. Погребной, А. М. Шульга. – Х. : Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
119. Погребной И. М. Теория права : учеб. пособие / И. М. Погребной. – 3-е изд., испр. и доп. – Харьков : Основа, 2003. – 128 с.
120. Податковий кодекс України : від 02.12.2010 р., № 2755-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–14, № 15–16, № 17. – Ст. 112.
121. Політологія (теорія та історія політичної науки) / П. П. Шляхтун. К. : Либідь, 2002. – 576 c.
122. Політологія: Навчально-методичний комплекс : підручник / За ред. Ф.М . Кирилюка. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К. : Центр навч. л-ри, 2005. - 697 с.
123. Політологія : підручник / за ред. М. М. Вегеша. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : Знання, 2008. – 384 с.
124. Політологія : підручник / [І. С. Дзюбко, К. М. Левківський, В. П. Андрущенко та ін.] ; за заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. – К. : Вища шк, 1998. – 304 с.
125. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах / затв. Постановою Правління Пенсійного фонду України : від 30.04.2002 р., № 8-2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0442-02.
126. Популярна юридична енциклопедія / [кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Гловченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
127. Похмелкин В. В. Социальная справедливость и уголовная ответственность / В. В. Похмелкин. – Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та, 1990. – 299 с.
128. Право социального обеспечения России / Захаров М. Л., Тучкова Э. Г. – 2-е изд., испр. и перераб. – М. : Изд-во БЕК, 2002. – 560 с.
129. Правознавство : навч. посібник / за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 704 с.
130. Правознавство : навч. посіб. / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. – К. : Укр. інформ.-прав. центр, 2002. – 387 с.
131. Предмет советского административного права / Ю. М. Козлов. – М. : Изд-во МГУ, 1967. – 160 с.
132. Про виконавче провадження : Закон України : від 21.04.1999 р., № 606–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
133. Про державну виконавчу службу : Закон України : від 24.03.1998 р., № 202/98–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36–37. – Ст. 243.
134. Про державну службу : Закон України : від 16.12.1993 р., № 3723–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
135. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів : Постанова Пленум Верховного Суду України : від 08.10.2004 р., № 15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-04/prіnt1332925328376421.
136. Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування : Закон України : від 09.07.2003 р., № 1058–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49–51. – Ст. 376.
137. Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху : Наказ МВС України : від 26.02.2009 р., № 77 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0374-09.
138. Про затвердження Положення про Єдину базу даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень : Постанова Кабінету Міністрів України : від 05.01.2011 р., № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5-2011-%D0%BF.
139. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України : від 06.04.2011 р, № 383/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=383%2F2011.
140. Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України районах, містах і районах у містах : Постанова Правління Пенсійного фонду України : від 30.04.2002 р., № 8-2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0442-02.
141. Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України : Наказ Міністерства юстиції України : від 26.12.2011 р., № 3593/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1523-11.
142. Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби і органів Пенсійного фонду України під час організації та проведення планових перевірок : Наказ ДПА України : від 24.01.2011 р., № 38 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0167-11.
143. Про затвердження Порядку взаємодії при обміні інформацією між органами Міністерства внутрішніх справ України та Пенсійного фонду України щодо захисту інтересів держави при нарахуванні та сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України : Наказ МВС України : від 24.12.2009 р., № 552 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0261-10.
144. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України : від 08.07.2010 р., № 2464–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 2–3. – Ст. 11.
145. Про інформацію : Закон України : від 02.10.1992 р., № 2657-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
146. Про Кабінет міністрів України : Закон України : від 07.10.2010 р., № 2591–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
147. Про комітети Верховної Ради України : Закон України : від 04.04.1995 р., № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
148. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України : від 21.05.1997 р., № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
149. Про місцеві державні адміністрації : Закон України : від 09.04.1999 р., № 586–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
150. Про пенсійне забезпечення : Закон України : від 05.11.1991 р., № 1788–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
151. Про Положення про Державну податкову службу України : Указ Президента України : від 12.05.2011 р., № 584/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/584/2011.
152. Про Положення про Державну фінансову інспекцію України : Указ Президента України : від 23.04.2011 р., № 499/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/499/2011.
153. Про положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України : від 06.04.2011 р., № 383/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/383/2011.
154. Про положення про Міністерство соціальної політики України : Указ Президента України : від 06.04.2011 р., № 389 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389/2011.
155. Про Положення про Пенсійний фонд України : Указ Президента України : від 06.04.2011 р., № 384 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/384/2011.
156. Про прокуратуру : Закон України : від 05.11.1991 р., № 1789–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
157. Про судову практику у справах про хабарництво : Постанова Пленуму Верховного Суду України : від 26.04.2002 р., № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-02.
158. Про судоустрій і статус суддів : Закон України : від 07.07.2010 р., № 2453–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43, № 44–45. – Ст. 529.
159. Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі : Постанова Правління Пенсійного фонду України : від 27.06.2002 р., № 11–2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0581-02.
160. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» : Закон України : від 19.06.2003 р., № 978–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
161. Проект Кодексу України про адміністративні проступки : від 26.05.2004 р., № 5558 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?іd=&pf3516=5558&skl=5.
162. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / В. Н. Протасов. – М. : Новый Юрист, 1999. – 240 с.
163. Прохоров В. С. Преступление и ответственность / В. С. Прохоров. – Л. : Изд-во Ленинградск. ун-та, 1984. – 107 с.
164. Ребане И. А. О методологических и гносеологических аспектах учения об основаниях юридической отвественности / И. А. Ребане // Ученые записки Тартусского ун-та. – 1982. – Вып. 852. – С. 7–32.
165. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») : від 09.07.1998 р., № 12-рп/98 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-98.
166. Россинский Б. В. Административная ответственность : курс лекций / Б. В. Россинский. – М. : Норма, 2004. – 448 с.
167. Салтевський М. В. Криміналістика : підручник : у 2 ч. Ч. 1 / М. В. Салтевський. – X. : Консум ; Основа, 1999. – 416 с.
168. Санталов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответственности / А. И. Санталов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1982. – 399 с.
169. Сахаров А. Б. Правовое обеспечение предупреждения преступлений / А. Б. Сахаров // Советское государство и право. – 1975. – № 11. – С. 83–85.
170. Свенцицкий А. Л. Краткий психологический словарь / А. Л. Свенцицкий. – М. : ТК Велби ; Проспект, 2008. – 512 c.
171. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
172. Словарь русского языка / под ред. С. И. Ожегова. – Изд. 22-е. – М. : Рус. яз. 1990. –921 с.
173. Словник української мови : в 11 т. Т. 3 / за ред. Г. М. Гнатюка, Т. К. Черторизька. – К. : Наук. думка, 1972. – 840 с.
174. Словник української мови : у 11 т. Т. 1 / [ред. кол. А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, П. Й. Горецький та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970. – 801 с.
175. Словничок юридичних термінів : навч. посіб. / уклад. В. П. Марчук. – К. : МАУП, 2003. – 128 с
176. Советское административное право. Часть общая / Петров Г. И. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – 304 c.
177. Советское административное право : учебник / под ред. В. И. Поповой, М. С. Студеникиной. – М. : Юрид. лит., 1988. – 320 с.
178. Советское право социального обеспечения: вопросы теории / Гущин И. В. ; науч. ред. Андреев В. С. – Минск : Наука и техника, 1982. – 176 c.
179. Советское трудовое право / под ред. Н. Г. Александрова. – М. : Юриздат, 1949. – 435 с.
180. Советское трудовое право : учебник / под ред. Н. Г. Александрова, Д. М. Генкина. – М. : Юриздат, 1946. – 481 с.
181. Современная философия: Словарь и хрестоматия. – Ростов н/Д : Феникс, 1996. – 511 с.
182. Социологический энциклопедический словарь / ред.-коорд. Г. В. Осипов. – М.